Категоріальний аналіз явища влади

Posted By on 15.09.2013

ВладаАвтор: Юрій ВОРОТІЛКІН

1. Аналізуючи поняття влада, панування і домінування, слід зазначити, що вони дуже тісно пов’язані між собою, інколи їх навіть ототожнюють, проте суто в політичному аспекті слід розрізняти певну межу між даними термінами. Основна відмінність полягає у сутнісних характеристиках та змістовному об’ємі даних дефініцій, що проявляється в наявності тих чи інших особливостей структурних елементів, які визначають специфіку інтерпретації цих понять.

2. Розглядаючи у аспекті співвідношення влади панування і домінування, то слід зазначити, що влада відрізняється від панування, оскільки їй властиві два елементи — «матеріальний примус» і переконання тих, що підкорюються, у справедливості підкорення. Відсутність другого елемента перетворює владу в панування, тому панування — більш вузьке поняття, ніж влада, і завжди повязане із застосуванням силової технології. Зокрема, М. Вебер вважає, що панування це, загалом підкорення певному наказу. Щодо домінування то воно визначає перевагу одного суб’єкта даного виду відносин в конкретному аспекті щодо іншого суб’єкта. Фактично розглядаючи в категоріальному зрізі поняття панування і влада то тут доцільно виокремити, зокрема критерій легітимності. Легітимність влади означає прийняття її основною частиною суспільства. Такий стан передбачає визнання права суб'єктів влади встановлювати загальнообов'язкові правила поведінки, приймати закони та видавати розпорядження, а також високу правову культуру громадян. Загалом влада як одна з фундаментальних детермінант політики, набуває реального суспільного впливу на основі виокремлення даного критерію, тоді як панування в здійсненні визначального впливу на суспільні відносини, опирається насамперед на ресурси примусу та сили і фактично для нього не є життєво важливим  легітимне оформлення. Найчастіше визначення легітимності влади проводять за типологією М. Вебера. Так, М. Вебер виділяв три типи легітимності (традиційний, харизматичний, легально-раціональний).

Традиційна легітимність грунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам традиційної політичної культури. Харизматична легітимність передбачає визнання виняткових рис і здібностей політичного лідера; вона найбільш нестабільна через такі обставини: по-перше, виникає проблема спадкоємності влади, оскільки немає ким замінити харизматичного лідера; по-друге, збереження харизми вимагає від політичного лідера поєднання двох несумісних принципів — уникнути «суб’єктивності» і не втратити «любові» народу; по-третє, зміна харизматичного лідера може привести до зміни політичної системи.

Легально-раціональна легітимність випливає з визнання суспільством політичних дій у рамках існуючої системи права. Фактично у системі владних відносин панування може виступати як один з проявів реалізації влади, зокрема в аспекті механізму здійснення влади, який набуває форми соціальних інститутів і передбачає поділ соціальних груп на пануючі й підлеглі, ієрархію і соціальну дистанцію між ними, виокремлення та відокремлення особливого апарату управління. Панування проявляється в економічній, політичній та ідеологічній формах. Економічне панування виступає як контроль над засобами виробництва, самим виробництвом та розподілом його продуктів. Політичне панування полягає в контролі над використанням державної влади, а ідеологічне проявляється у монопольному становищі в суспільстві тієї системи ідей і поглядів, яка обґрунтовує справедливість існуючих економічних, соціальних і політичних порядків. Марксизм наголошує на класовому характері панування у класовому суспільстві, обумовленості його соціально-економічними відносинами, передусім відносинами власності на засоби виробництва. М. Вебер розумів панування дещо ширше. Воно, на його думку, означає ймовірність того, що накази викличуть підкорення у певної частини людей. Тобто йдеться про те, що в узагальненій формі панування можна виразити як специфічний структурний елемент влади, який передбачає строго ієрархізовану структуру відносин співзвучною із реляціоністською схемою де визначається суб’єкт (який диктує умови) та об’єкт (що підпорядковується) тоді, коли влада включає в себе не тільки підпорядкування, але відносини, що відображають певний вплив осіб в різних аспектах нормативно-ціннісніх пріоритетів та базових принципів поведінки.

Продовження: Влада, панування і домінування

About The Author

Comments

Leave a Reply