Проблема влади у праці Мілза «Панівна еліта»

Posted By on 16.09.2013

ЭлитаАвтор: Сергій КОМАР

Схильність Чарльза Райта Мілза до критичного бачення оточуючої його реальності розкривається в книзі «Панівна еліта». З позицій соціальної критики він оцінював стан сучасного йому американського суспільства як кризовий, що втратило імпульси для свого розвитку.

Приступаючи до аналізу еліти, Мілз починає з виділення відмінностей між звичайними людьми і так званої елітою. «Сфера докладання сил і можливостей звичайних людей обмежена світом їх повсякденних справ і турбот, але навіть у цьому колі, що замикається професійною роботою, сімейними і сусідськими відносинами, вони часто виявляються у владі таких зовнішніх сил, які вони не можуть ні зрозуміти, ні підпорядкувати собі . «Великі зміни» ні в якій мірі не залежать від них, але тим не менше впливають на їх поведінку і погляди». Ці зміни тяжіють над простими людьми з усіх сторін, а сама структура сучасного суспільства прирікає їх на служіння чужим задумам. «Ось чому вони відчувають, що в епоху, коли вони позбавлені впливу на суспільне життя, вони позбавлені навіть можливості будувати своє власне життя за своїм бажанням і розумінням. Але не всі люди є в цьому сенсі звичайними людьми. З централізацією коштів, інформації та політичної влади деякі особи досягли в американському суспільстві такого становища, яке дає їм можливість дивитися на звичайних людей, так би мовити, зверху вниз і своїми рішеннями впливати на їхнє повсякденне життя. Вони домоглися цього положення не своєю особистою працею — вони самі надають роботу або віднімають її у тисяч людей. Їх життя не замикається колом звичайних сімейних турбот; вони мають можливість позбутися від цих турбот. Більшість американців могло б сказати про свою еліту те ж саме, що казав Яків Буркхардт про «великих людей»: «Їм дано все, що не дано нам». Мілз критикує погляди, котрі пов'язують панування еліт з їх морально-психологічними особливостями, бачачи його причину в займаних елітами позиціях в основних соціальних інститутах суспільства і утвореною цими інститутами соціальній структурі. Основний тип відносин між людьми — відносини панування і підпорядкування, що конкретизують в наборах соціальних ролей, що закріплюються в інституційних порядках, комбінація яких визначає обличчя соціальної структури.

Пануюча еліта у Мілза складається з людей, що посідають такі позиції, які дають їм можливість піднятися над середовищем звичайних людей і приймати рішення, що мають найбільші наслідки. Мілз стверджує, що владна еліта не складається з людей, правлячих поодинці. Їх найбільш важливі ідеї та рішення — це найчастіше ідеї та рішення, підказані радниками і консультантами, трибунами і творцями суспільної думки. Питання про природу еліти, про її могутність не є якимось секретом, який можновладці знають, але дбайливо зберігають при собі. Ці люди мають самі різні уявлення про свою роль у подіях, що відбуваються і прийнятих рішеннях. «Нерідко вони не мають на цей рахунок твердої думки, а ще частіше до їх оцінок своєї власної могутності домішуються їх побоювання і надії. Які б не були справжні розміри їх влади, вони звичайно точніше уявляють собі опір, який чиниться іншими в процесі її використання, ніж її природу і розміри». «Ключ до розуміння могутності американської еліти треба шукати не в особистих оцінках, повідомлених нам людьми, від яких явно залежать політичні рішення. За окремими людьми такого штибу і за історичними подіями криється те, що пов'язує їх воєдино: найважливіші інститути сучасного суспільства». Мілз розрізняє і досліджує п'ять основних інституціональних порядків сучасного суспільства, що мають тенденцію до інтегрування в єдине ціле, — політичний (влада), економічний (праця, техніка, господарство, частково розподіл благ), військовий, сімейний і релігійний. Ієрархічні інститути ж, на його думку, — держава, корпорації, армія — утворюють собою знаряддя влади.

Продовження: Економічні, політичні та військові інститути, як основна рушійна сила у сучасній Америці

About The Author

Comments

Comments are closed.