Влада, панування і домінування

Posted By on 15.09.2013

Носії владиАвтор: Юрій ВОРОТІЛКІН

Продовження. Початок тут.

3. Якщо розглядати співвідношення влади і домінування то тут межа яка розділяє їх ще менш чітка, що зумовлює розгляд владних відносин крізь призму домінуючих факторів, тобто йдеться про змістовне наповнення поняття влади критеріями домінування, яке позначає основну структурну зумовленість влади поняттям переваги, що однак не є вирішальним детермінуючим чинником даного терміну, оскільки не виражає можливості впливу на поведінку інших. Ще однією розбіжністю, яка виражає принципову відмінність домінування від влади — це відсутність в нього нормативної закріпленості, себто тієї ж легітимності, а також інституціонального характеру. Фактично домінування характеризується об’єктивною перевагою, існування якої не підпадає під регулятивну дію тих чи інших норм і правил, а також реалізується безпосередньо через домінуючого суб’єкта, а не через систему інститутів, як у випадку із владою. Тобто поняття домінування уособлює значно вужче коло теоретико-методологічних підходів означення та реалізації свого потенціалу.

4. Якщо брати до уваги особливості співвідношення панування та домінування, то тут слід взяти до уваги те, що панування постійно супроводжується домінуванням, тобто панування це своєрідне «матеріальне» вираження та реальне втілення домінуючих тенденцій. Загалом домінування це достатньо вузький умовний процес, який характеризує перевагу одного суб’єкта над іншими в певному аспекті, без якого, однак, не можна контролювати та підпорядковувати своїй волі інших людей. Фактично саме у пануванні, домінаційні чинники знаходять своє найбільш повне закріплення і саме це зумовлює їх найбільшу взаємопов’язаність, та ледь не ототожнює їх сутнісну основу. Однак, найбільш яскравим проявом, що висвітлює доцільність їх диференціації виступає механізм застосування. Загалом домінування як зазначалось базується на об’єктивних засадах переваг суб’єкта, тоді як у пануванні ключову роль часто грає суб’єктивний фактор, який зумовлює реалізацію даного чинника дуже часто на основі примусу та репресивних заходів, тобто за умов опори на силові структурні механізми впливу.

5. Таким чином, незважаючи на всю однорідність та взаємопов’язаність таких понять як влада, панування і домінування, а також на спільну векторну направленість їх змістовного фактору, все ж між ними вирізняють принципові відмінності. По-перше — це їх сутнісний об’єм, найширшим поняттям в даному випадку виступає влада, яка включає всі можливі відносини підпорядкування та впливу, а також взаємодій, які базуються на ціннісно-комунікативних зв’язках із застосуванням цілого комплексу владних ресурсів в процесі їх реалізації; панування в свою чергу значно звужує сферу відносин до строго ієрархізованої системи підпорядкування суб’єкт — об’єкт влади, що базується насамперед на примусі і реалізується на основі можливості застосування сили; нарешті під домінуванням розуміють перевагу в певній сфері суспільної діяльності (економічній, політичній, духовній та ін.) відносно інших та базується на основі об’єктивної зумовленості даної переваги, реалізується шляхом індивідуальних якостей. Якщо спрощено схематично зобразити так звану ієрархію даних понять то вона буде мати такий вигляд влада — панування — домінування. Фактично панування і домінування можуть бути включені в структуру владних відносин, як їх специфічний вид (що дуже часто відбувається), проте в «чистому» вигляді значно легше зрозуміти їх структуру і принципи побудови їх функціонування. По-друге, ще однією відмінністю є їх ціннісна орієнтація: влада, насамперед, відштовхується від необхідності легітимації та нормативного закріплення, тоді як два інші фактори не мають потреби в даних процесах. По-третє, домінування в силу своєї об’єктивності є більш-менш стабільним фактором, тоді як владі та пануванню характерна динамічність та постійна модифікація в результаті приходу до влади нових сил, чи становлення нової системи підпорядкування. По-четверте, влада і панування найчастіше реалізуються на системному рівні, в той час як домінування може реалізуватись як на системному так й індивідуальному рівнях. По-п’яте, для влади і панування характерний багатовекторний напрям, а саме, властиво поєднювати різні аспекти та виміри суспільних відносин тоді як для домінування характерна одновекторна направленість, тобто зосередження на конкретно визначеному контексті функціонування. Загалом, дана вузька межа між цими змістовно дуже схожими поняттями спричиняє до взаємоідентифікації цих термінів. Це до певної міри має свою логіку, оскільки у практичному варіанті ці фактори уніфікуються у найбільш широкому понятті влада і проявляються здебільшого у комплексному аспекті, утворюючи певні конфігурації, на основі яких характеризується специфіка владних відносин. Зрештою актуальність аналізу цих критеріїв пояснюється тим, що на їх основі можна простежити гармонійність та збалансованість певної системи владних відносин, а також визначити динаміку та спрямованість функціонування владних процесів. Отже, влада, панування і домінування — тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені поняття, які у інтегрованому поєднанні найбільш широко розкривають особливості функціонування владного механізму.

About The Author

Comments

Comments are closed.