Влада як вид соціальних відносин в трактуванні Г. Лассуела і А. Кеплена

Posted By on 16.09.2013

Влада натовпуАвтор: Мар'яна ЖИЛА

Продовження. Початок тут.

Запропонований Г. Лассуелом і А. Кепленом підхід до вивчення соціальних відносин з точки зору володіння і обміну цінностями дає можливість проводити плідний аналіз відносин у всіх сферах людської життєдіяльності (виробництві,  бізнесі,  політиці і т. д. ).  Автори вважають що саме на таких стосунках будується уся система суспільства.

Влада є своєрідним видом соціальних відносин, тому суспільство в якому не існує влади-заперечує таким чином самого себе, соціум є своєрідним осередком владних відносин. Влада виступає однією з фундаментальних засад політичного розвитку суспільства. Вона наявна там, де існують будь-які стійкі об'єднання людей, тобто у суспільстві. Проте автори показують її тісний зв'язок саме з  політичною сферою  , тому що крім цього влада є засобом здійснення і способом утвердження певної політики. Політична влада виникла раніше за владу державну і визначає реальну здатність соціальної групи чи індивіда виявити свою волю. Вона є невід'ємною складовою загального визнання влади як форми суспільних відносин , якій властивий всеохоплюючий характер, здатність проникати в усі сфери людського діяльності. Також автори вказують і на те, що будь-які політичні явища , які відбуваються в суспільстві є самодостатніми. Процес прийняття рішень є також самодостатнім і надзвичайно важливим явищем, яке відповідає за функціювання соціальної сфери, і не тільки. Тому водночас крім владних повноважень, якими наділенні особи , що мають доступ до прийняття рішень, на них лежить ще й дуже велика відповідальність за правильність прийнятих рішень.

З іншого боку орієнтація падає й на дослідження індивідуальної поведінки людей у сфері владних відносин , а не в загальному у суспільстві. В такому випадку владу можна тлумачити і як мету, і як засіб. Згідно з поглядами, зокрема Лассуела будь-який вплив на політику прирівнюється прагненням влади. Якщо аналізувати таке твердження то погляд на нього є досить неоднозначним, адже з одного боку демократії так би мовити забезпечують народу, як основному суб’єкту влади, впливати на саму владу, і на тих вибраних суб’єктів, які її намагаються реалізувати на благо суспільства. Але чи прирівнюється такий вплив прагненням до влади. Думаю ні, адже все таки , на жаль, це не прагнення, а здійснення певного громадянського обов’язку. Проте можливо це і на краще. Адже прагнення до влади породжує зокрема і певні засоби для її досягнення, такі як насильство чи примус, що може «розламати»саме суспільство.

Також аналізуючи дану роботу варто звернути увагу і на поділ понять влади і суспільного контролю. Адже суспільний контролю також займає важливе місце у суспільстві і має не менший вплив на його суб’єктів. Проте це не здійснення влади, навіть проти опору підлеглого. Суспільний контроль це швидше за все регулювання поведінки людей за допомогою правил, традицій і норм , які склалися у суспільстві.

Загалом у праці Лассуел і Кеплен вибудовують не одне поняття влади, а два. Вузьке-це те,  що політична влада одна з віх суспільних відносин, тобто вона охоплює певну сферу життя суспільства-політику. А широке визначення, полягає в тому , що в розвиненому матеріально і культурно суспільстві всі форми влади є політичними. Отже політика розповсюджується на всю владу у суспільстві.

Також праця цікава й тим. що крім дослідження влади, ми можемо розглянути ще й такі поняття як політична участь і політичне рішення. Адже вони виступають як основні елементи при владних повноваженнях, отож політична участь показана, як політична діяльність, яка має ступінь реального впливу на суб’єкта , який підпорядкований цій владі і дозволяє приймати рішення.

Так, справді дуже цікаво розглядати політичну владу, через призму саме особистісного фактора особи, тобто її поведінки. На мою думку, дійсно, ступінь влади можна побачити через певну політичну активність, діяльність, ту ж політичну участь. Політика-це публічна сфера де реалізується влада. Фактор спрямованості людини на досягнення політичної влади є звичайно різний. Одна людина долучається до політичного життя та політичної участі для реалізації свої мети, для визначення своє мети, але й також для здійснення влади. На усе це впливає мотиваційна поведінка. яка спонукає до певної форми діяльності людини. Таким чином перебуваючи у певному мотиваційному полі, людина створює собі стимул, і направляє на нього свої реакції.

Отже, праця Г.  Лассуелла та Е. Кеплена показує нам один з напрямків до вивчення політичної влади — біхевіористський напрям. В інтерпретації цього напрямку-влада пояснюється, як реалізація сили у прийняттях рішень. Тобто, суспільство-це єдина сукупність багатьох різних елементів, є ті які приймають рішення , а є й ті , які їх виконують. Такі типи поведінки звичайно прийнятні в любому суспільстві, і підтримують так би мовити, у ньому рівновагу.

Щодо суспільства то воно безперечно потребує об’єктивної влади. Адже влада є одним  з найважливіших факторів життя людини і центральний елемент політичного життя до якого приєднання цінності, інтереси, потреби кожного індивіда. Якщо розглядати політичну владу з призми об’єктивності, справедливості, навіть певних гуманних цінностей, то Кеплен  і Лассуелл розглядають політичну владу- як,  «контроль над владою»,  «влада перетворювати владу»,  «заснований на владі контроль над політикою володарювання». В такому випадку вченні наводили ряд прикладів , де за основу бралася США, про право президентського вето, право президента обирати верхівку політичної системи США. Такі повноваження вони переносять й на політичний орган, чи інститут, навіть на певну соціальну організацію, де також є відносини підпорядкування тим, хто приймає рішення і «набирає»так би мовити собі систему управління.

Отже можна зробити висновок, що влада за Лассуеллом та Кепленом, це контроль здійснення влади  над самими формами контролю,  й умовою контролю є володіння владою.

About The Author

Comments

Comments are closed.